— Добре подумай над усім, Андрію. Зауваж, буде осуд друзів і батьків. Я вже звикла, що чужі діти нікому не потрібні. Ображатись на тебе не стану. Деякі, як батько Діми, і від своїх, рідних відмовляються

— Добре подумай над усім, Андрію. Зауваж, буде осуд друзів і батьків. Я вже звикла, що чужі діти нікому не потрібні. Ображатись на тебе не стану. Деякі, як батько Діми, і від своїх, рідних відмовляються

Пес підбіг просто до Андрія. Він скиглив і тривожно озирався. Було зрозуміло, що той зовсім молодий і, мабуть, нещодавно загубився.

Залишати його на холоді Андрію не хотілося. Трохи повагався, чи не нашкодить тварина в квартирі, але, дивлячись в очі собаки, погладив його за вухами і таки покликав за собою. Пес слухняно пішов слідом, не відстаючи від чоловіка.

Чотириногий новий друг виявився дуже вихованим. Слухняно дочекався вечері, що не випрошував ласих шматочків зі столу, не стрибав на диван. Чудо, а не собака. На ніч ліг прямо під ліжком Андрія. І той, розчулений такою довірою пса, навіть подумав, що міг би залишити його собі назавжди.

Але вранці знайшлися господарі Річчі. Точніше, спочатку він помітив оголошення про зникнення англійського кокера-спаніеля з контактами власників. Дзвінок Андрія викликав у Наталії (саме так звали господиню собаки) неймовірну радість. За якихось півгодини тендітна ясноока блондинка вже стояла на порозі Андрєєвої квартири. Пес відразу почув знайомий голос і, заскиглив від радості, підбіг до неї і став облизувати руки.

– Спасибі, що не прихистили нашого Річчі, – посміхнулася до Андрія. – Я з ним гуляла, коли він злякався чогось і помчав стрімголов. Наздогнати його не змогла. Син, коли почув про зникнення улюбленця, пів ночі не спав. Він його дуже любить, доглядає, коли я на роботі. Дмитро довго відкладав гроші на купівлю песика.

На знак подяки за пса Наталя простягла Андрію коробку з печивом. Пояснила, що там імбирні пряники, сама пекла. Хлопець запропонував їй поласувати разом з ним за кавою. Так і познайомилися ближче.

З’ясувалося, що Наталя з Дімою живуть удвох. Глава сім’ї покинув їх незабаром після появи сина. Аби мати на що жити, Наталя працює на двох роботах, а у вільний час пече на замовлення солодощі. Сподіватися їй нема на кого, бо її батьки були проти одруження дочки і відвернулися від неї після весілля. Наталя сподівалася, що з коханим буде, як за кам’яною стіною. Помилялася. Чоловік зраджував їй, а потім і взагалі проміняв їх з дитиною на якусь вертихвістку. Незважаючи на це, Наталія ні на що не скаржилася – навчилася бути сильною за стільки років.

Андрій зловив себе на думці, що йому все більше подобалася ця симпатична блондинка: красою, скромністю, якийсь легкістю в розмові і жестах. Захотілося продовжити їхнє спілкування.

– О, як добре, що ми з вами познайомилися, якраз на часі, – сказав. – Через тиждень у мого колеги день народження. Мені потрібен торт!

Тому незабаром він прийшов до Наталі. Річі кинувся до нього, як до давнього друга. Зраділа зустрічі і Наталя, познайомила Андрія з сином. Дмитрик був дуже вдячним за те, що той знайшов його пса. Розповів, як тренує, чим годує собаку … Вигулювати Річчі вийшли втрьох.

З тих пір нерідко зустрічалися на вулиці, перемовлялися словом-другим. Ходили разом в кіно. Іноді Дмитро просив нового знайомого допомогти з математикою. Андрій же відчував, що з кожним днем ​​все більше закохується в Наталю, прикипає серцем до хлопчика.

Над важливими рішеннями він ніколи довго не розмірковував – завжди прислухався тільки до голосу свого серця. Тому одного вечора Андрій попросив у Наталії дозволу стати частиною їх сім’ї. Жінка здивувалася. Пояснила, що чоловіки втікали, тільки почувши про те, що вона самостійно виховує сина.

– Я вже звикла, що чужі діти нікому не потрібні. Деякі, як батько Діми, і від своїх, рідних відмовляються … Я небайдужа до тебе, Андрій, відчуваю, що ти хороша людина. Але подумай ще. Добре подумай. Зауваж, що, можливо, буде осуд друзів і батьків …

– І над чим тут думати? Мене самого виховував вітчим, але він став мені найкращим батьком у світі, – Андрій глянув їй в очі. – Я кликав його не інакше як татом. Шкода, що він їх так рано не стало. Пораділи б, що їх син тепер не самотній. Наталю, виходь за мене заміж, я буду піклуватися про вас з Дмитром.

Пауза. Зрештою жінка, зі слюозами на очах кивнула. На радощах Андрій підхопив кохану на руки і закружляв з нею по кімнаті. А з кутка, розбуджений сміхом господині, за ними нічого не розуміючи спостерігав рудий Річчі. Він навіть не підозрював, що, загубившись в той холодний вечір, зробив щасливими відразу троє дорогих йому людей.