Хочу чесно і відверто розповісти, чому я не можу дивитися на свою свою дружину і її дитину. Просто не виношу!

Хочу чесно і відверто розповісти, чому я не можу дивитися на свою свою дружину і її дитину. Просто не виношу!

Я одружений шість років, відносини з жінокю були нормальними. Ми з дружиною дуже хотіли дітей, намагалися, старалися, але ніяк не виходило. Пішли по лікарях по обстеженням і підсумок – я безплідний.

Стосунки з дружиною після всього цього натягнулися і загострилися до межі. І ось розв’язка – дружина чекає дитинку і подає це так, що, мовляв, яке диво, дитина наша! Я не ідіот і в чудеса не вірю – відразу припер до стінки і видавив визнання.

Виявляється, поки я був у відрядженні, вона зрадила мене з колегою по роботи (причому ще до цього я ловив її на дипломатичному листуванні з ним). Вона це все підносить, типу для нас старалася. Я відправив її з речами до її батьків і подав на розлучення.

У суді нам дали термін на примирення, але я навіть бачити її не хочу і її ще не народжену дитину. Живу як у пеклі: робота, будинок, алкоголь… Немає в цьому світі справедливості.

Поки на роботі – ще хоч якось терпимо, а коли вдома, то просто повний аут, хоч вовком вий і на стіну лізь. Не можу ні їсти, ні спати, нічого. Я не живу, а спивається і божеволію, люблю її і одночасно розумію, що не прийму цю ситацію ніколи. А вона все пише, пише мені, що любить мене і подібне ніколи не повториться, що дитинка – це щастя…

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!