Кілька років тому ми з чоловіком почали їздити на заробітки, щоби купити собі хату й забезпечити майбутнє. На половину мрії ми заробили, залишилося заробити на другу половину, коли з’ясувалося, що я при надії. Чоловік втішився, а я — не дуже, бо це не входило в мої плани

Я — заробітчанка. Тут, у чужій країні, маю вечорами багато часу, тож або вишиваю, або читаю улюблену газету.

Кілька років тому ми з чоловіком почали їздити на заробітки, щоби купити собі хату й забезпечити майбутнє. На половину мрії ми заробили, залишилося заробити на другу половину, коли з’ясувалося, що я при надії. Чоловік втішився, а я — не дуже, бо це не входило в мої плани. Але повірте мені, дорогі матусі, що котра з нас не тримала своєї крихітки в обіймах, та не вміє цінувати її життя. Тому я почала виношувати в думках план, як позбутися клопоту, хоча чоловік забороняв мені навіть думати про таке.

Та я все ж його не послухала. Лікар сказав, що мала б синочка… Після цього я певний час нездужала, але найбільше мені переживала в душі. І чоловік важко переніс мій вчинок. Довго дивився на мене, як на порожнє місце, бо я й справді стала порожньою.

На щастя, наш Небесний Отець дуже ласкавий. Не знаю, чим я заслужила Його прощення, але нині в нас із чоловіком гарна багатодітна сім’я. Ми виховуємо троє дітей, купили нову хату. Тільки нам завжди нагадують про синочка дві іграшки. Коли це все сталося, вони стояли в нашій кімнаті, а з часом ми привезли їх своїм дітям. Часто чоловік запитує в мене: «А пам’ятаєш?..» І я опускаю очі. Знаю, що вчинила дуже зле, і це відчуття мене не покидає ніколи.

Пам’ятайте, дорогі дівчата й жінки, в житті немає нічого важливішого від наших дітей. Гроші — набута річ, а діти — сенс життя, наше майбутнє, майбутнє наших родин і всієї країни. Дітей ніколи не буває забагато. Де є три ложки, там знайдеться і четверта, і п’ята. Чим більше дітей, тим щасливіша родина.

Інколи батьки не хочуть прийняти радісну звістку про своїх дочок, невісток. Вважаю, що вони не родичі своїм дітям, якщо так чинять. Я працювала в одній німецькій сім’ї, син якої кілька років жив із дівчиною з багатої родини, ще й одиначкою, а коли молоді люди одружилися, Бог не поблагословив їх діточками. І що ви думаєте? Чоловік залишив свою заможну дружину й побрався з простою медсестрою, котра подарувала йому двоє діток. Живуть вони донині щасливо, а його перша дружина залишилася самотньою.

Тож благословляймо і вихваляймо всіх матерів, бо вони благословенні Богом. Бо в нашого Тата Небесного свої думки — не наші, Його дороги — не наші дороги. Йому видніше, як і кого благословити.

Дорогі матусі, ставайте матуськами і знайте, що ваша доброта воздасться вам сторицею. А хто має за душею гріх, не впадайте у відчай: моліться, допомагайте нужденним, відвідуйте стареньких, сиріт. Ісус Христос — то наша дорога до спасіння. Ми ніколи не пошкодуємо про те, що чинимо добро.

ЗАРОБІТЧАНКА.

Фото ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook