Коли я виходила заміж мені було 23 роки, а йому 48. Мама все боялася, як я буду жити з таким старим

Він ровесник моєї матері, навіть старший на рік. Він красиво залицявся, говорив правильні слова, дбав про мене. І я зважилася прийняти його пропозицію, незважаючи на різницю у віці в 25 років. Звичайно, я довго роздумувала і переживала.

Чесно скажу, були деякі моменти, які підштовхнули мене на цей крок. Ми з матір’ю жили одні. Батько нас покинув, коли мені навіть і року не було. Мама так і не вийшла заміж вдруге. Тягла все на собі. У фінансовому плані ми не голодували, але і не шикували. А в той рік, мамин рідний брат захворів і мама продала нашу квартиру, щоб зібрати грошей на лікування. Брат поправився, а ми залишилися без гроша за душею і ще без квартири. Практично на вулиці. Я сильно переживала.

А тут з’явився залицяльник. Він готовий був вирішити всі мої фінансові труднощі. Обіцяв, що я не буду ні в чому мати потребу. Я погодилась. Повірте, краще жити в достатку. Як тільки ми одружилися, він купив мамі однокімнатну квартиру в центрі. Щомісяця перераховує їй кошти на проживання. І я спокійна. За ці 5 років шлюбу, він жодного разу мені не дорікнув ні в чому. А я в подяку за це, намагаюся бути гарною дружиною.

Вдома завжди прибрано, їжа готова, зі свекрухою ми в теплих відносинах. У нас народилися двоє прекрасних дітей, дівчинка і хлопчик. Щороку ми всією сім’єю їздимо на відпочинок за кордон. А в цьому році на честь отримання диплома, нарешті я закінчила медичний, він подарував мені машину.

Чи люблю я його, ні, швидше за поважаю. Звичайно, є деякі незручні моменти. Іноді коли ми разом йдемо по магазинах, нас приймають за батька і доньку. Мої подруги жартома запитують, – як там твій татусь, відпустить тебе гуляти? Він дуже мене ревнує. Тому гуляння з подругами для мене рідкість. А в іншому все нормально.

Фото ілюстративне – Rubic.us