Мама з Дмитром і його дружиною нашіптували щось ще хвилин сорок. Після чого вони пішли, а мама зайшла до мене і ще раз спробувала переконати в доцільності розміну квартири. У неї це не вийшло, тоді мама важко зітхнула і сказала: – Ми все одно переїдемо, хочеш ти цього, чи ні! Тоді я сховала її паспорт. Так – некрасиво, але іншого виходу у мене не було

Життєві історії

Мама з Дмитром і його дружиною нашіптували щось ще хвилин сорок. Після чого вони пішли, а мама зайшла до мене і ще раз спробувала переконати в доцільності розміну квартири. У неї це не вийшло, тоді мама важко зітхнула і сказала: – Ми все одно переїдемо, хочеш ти цього, чи ні! Тоді я сховала її паспорт. Так – некрасиво, але іншого виходу у мене не було

Нещодавно брат повідомив нам з мамою радісну новину – скоро він стане татом. У зв’язку з чим він і його дружина Віра попросили у мами розміну її квартири. Вони вирішили народжувати дитину у власній квартирі, а не на зніманні.

– А що, своїми силами заробити на квартиру і в ній народжувати – не судилося? – запитала я.

– Оксано, ну куди нам з тобою аж три кімнати? Нехай у молодої сім’ї квартира буде, нам і однокімнатної на двох вистачить, – мама не дала відповісти Вірі і Дмитру, сама влізла.

– А якщо я народжу? Будемо втрьох в однокімнатній жити? – не відступала я.

– Оксано, а ти не думала, що це будуть твої проблеми? – гордовито запитала Віра.

– А, ну так. Твоя дитина – проблема моєї мами, а моя дитина – моя проблема? Так виходить?

– Я не те хотіла сказати, я мала на увазі зовсім інше. Ось коли ти зрозумієш, що чекаєш дитину, тоді і будеш думати, де ви житимете. Може, у тебе чоловік з квартирою буде? – припустила Віра.

– Мамо, я – проти! Дмитро – чоловік, нехай бере кредит!

– Оксанко! Я ж не просто так квартиру розміняю, там же мій онук чи внучка жити буде!

– А я – твоя дочка! І коли у мене буде дитина, ніхто не заборонить тобі з нею бачитися, в разі розлучення. А ще, якщо вони розлучаться, то Дмитро прийде жити до нас, в однокімнатну квартиру. А ти не побачиш ні внука, ні квартири! Мамо, ну як ти не розумієш! – я схопилася і пішла до себе в кімнату.

Мама з Дмитром і його дружиною нашіптували щось ще хвилин сорок. Після чого вони пішли, а мама зайшла до мене і ще раз спробувала переконати в доцільності розміну квартири. У неї це не вийшло, тоді мама важко зітхнула і сказала: – Ми все одно переїдемо, хочеш ти цього чи ні! Тоді я сховала її паспорт. Так – некрасиво, але іншого виходу у мене не було.

Але так я могла хоча б виграти час, адже Віра внадилася ходити до нас, як на роботу. Вона показувала мамі оголошення з варіантами розміну. Здебільшого варіанти були такі: їм – хороша двокімнатна квартира, а нам з мамою – студія або гуртожиток, на що гроші залишаться.

Справа дійшла до показів нашої квартири, і навіть знайшовся покупець, готовий негайно дати мамі гроші. Але не склалося – мама виявила «втрату» паспорта. А поки вона його відновлювала, ситуація прояснилася.

Іноді з Вірою приходив Дмитро. І швидкому розміну він був не радий. Коли мама зі своєю невісткою в черговий раз міркували, як би краще розмінятися, Дмитро у мене запитав:

– Ти правда думаєш, що ми розлучимося?

– Тобі скільки? 32? Пригадай, скільки твоїх друзів розлучилося за останні два-три роки? І скільки з них не виявилися викинутими зі шкарпетками в руках? Он, Іван розлучився, квартиру своїх батьків дружині колишній віддав, а вона тепер там живе з новим чоловіком і народжує нових дітей. А Іван знімає житло, бо своє власне поки купити не може. А дружина твоя – сам знаєш яка. Думає лише про себе, до інших їй байдуже.

– Так, я розумію. Просто Віра сказала, що народжувати не буде, якщо ми знімати житло будемо. Слухай, а можна адже обидві квартири на маму оформити?

Ми з Вірою кредит візьмемо, поки будемо в маминій жити, нашу здавати. Так буде найкраще, як думаєш?

Ідея брата мені дуже сподобалася. Нарешті він довів, що ще здатен на тверезі розсудливі міркування.

– Так звичайно краще, Дмитре. Три квартири в сім’ї краще, ніж дві. Та й, в разі чого, вам буде куди з Вірою роз’їхатися.

– Я поговорю з Вірою.

Через тиждень після цієї розмови Дмитро повернувся додому з речами. Віра не погодилася оформляти квартиру на свою свекруху і відмовилася брати кредит і виплачувати його разом з чоловіком.

Я її розумію – набагато простіше прийти на все готовеньке, ніж працювати разом з чоловіком заради спільного майбутнього. А ось якби мені запропонували такий варіант – я б вхопилася усіма руками і ногами.

В процесі розлучення Віра довела, що я мала рацію щодо її корисних цілей. Вона відсудила навіть машину, яку Дмитру подарував наш дядько на весілля.

Про дитину, взагалі, окрема історія. Виявилося, що Віра все вигадала, щоб швидше отримати бажану квартиру.

Але моя мама в це не вірить. Вона вважає мене винною в тому, що її син розлучився і тепер у неї не буде внуків. Мене, за всі мої хитрощі, виставили з дому, хоча Дмитро намагався за мене заступитися.

Незважаючи ні на що, я впевнена, що вчинила правильно. Ось якби Віра була нормальною дівчиною – я б і слова проти не сказала. Вони з Дмитром з нами жили, коли тільки зійшлися. То я вже добре вивчила цю особу.

А потім, коли вона сама вирішила на знімання з’їхати, всім ходила і розповідала, що її свекруха вижила.

Мама сказала, що якби я не влізла, у неї був би онук. Ага, був би. Я впевнена, що через кілька років після покупки квартири, Віра виставила б мого брата, подала на аліменти і зажила б своїм життям в квартирі, що дісталася їй просто так. А якщо врахувати, як Віра любить мою маму, то внука вона б точно не бачила.

Фото ілюстративне – wildberries.