На столі була тарілка її сина з недоїденою юшкою і крихтами хліба. Сестра спокійно долила в цю тарілку ковшиком супу і підсунула її мені. Сама поставила чайник на вогонь і сіла поруч. — Їж, — гостинно посміхнулася вона мені

У моєї двоюрідної сестри є дивна звичка. До неможливості обожнюючи свою дитину, вона думає, що всі інші теж повинні відчувати до неї безмежну любов.

Це, звичайно, не так. Її Сашкові 4 роки. Ми його любимо, так як люблять свого родича, але не більше. У нас у всіх свої діти є, але сестра вважає, що її дитина особлива і незвичайна. Всі повинні її любити, носити на руках, ставитися як до ангела. І щоб Сашко не накоїв, йому всі і все зобов’язані вибачати. Як мінімум, батьки роблять саме так. Ніхто з родичів не любить, коли вона приходить з ним в гості. І самим приходити до неї в гості не надто комфортно.

Ось останній випадок.

Треба було обговорити роботу, ми з нею працюємо в одній фірмі.

— Заходь до мене, — сказала вона телефоном. — Я саме готую твою улюблену грибну юшку. Приходь на обід, чекатиму.

Так, грибну юшку я люблю.

— Прийду, — пообіцяла я, і закінчивши свої справи поїхала до неї. По дорозі заїхала в кондитерський магазин, взяла солодких булочок з різною начинкою до чаю.

Коли приїхала, вона саме погодувала сина.

— Сідай, — посадила вона мене за стіл, — ми з Сашею вже поїли. Суп ще гарячий, зараз піділлю.

На столі була тарілка її сина з недоїденою юшкою і крихтами хліба. Сестра спокійно долила в цю тарілку ковшиком супу і підсунула її мені. Сама поставила чайник на вогонь і сіла поруч.

— Їж, — гостинно посміхнулася вона мені.

Мені стало незатишно. Я сказала:

— Ти не могла б налити мені юшку в чисту тарілку? — і бачачи, що вона не розуміє, додала – в цій були залишки.

— Тобі неприємно після нього їсти — сестра здивувалася, — це ж дитина! Як можна не їсти після дитини? Я завжди після сина доїдаю.

— Ну, це твоя дитина. Хоча я навіть після своїх дітей ніколи не доїдаю.

— Ну, ти пані,— з осудом протягнула сестра.- Мій Сашко чиста дитина. Нічого не наберешся.

Вона нехотя взяла тарілку, відклала в бік, і налила мені юшку в чисту.

Я вже пошкодувала, що попросила її про це. Апетит зовсім зник. Та й кожна ложка супроводжувався осуджуючим поглядом сестри так, що їжа не лізла.

Коли сіли пити чай, я принесла пакет з булочками, виклала кілька штук. Три булочки залишила собі. Яким же було моє здивування, коли збираючись додому я побачила в пакеті зім’яті і розкришені булочки.

Це Сашко, поки я одягалася в передпокої, шукав в моєму пакеті булочки з абрикосовим повидлом і всі надломив.

— У нього руки завжди чисті, — посміхнулася сестра.

Я залишила їй пакет з булочками і пішла додому. Я навіть засмутилася. Але скривдженою, чомусь вважала себе сестра. Всім родичам розповідає, що я не люблю маленьких дітей.

Найцікавіше, багато родичів на її стороні і теж мене осудили.

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!