Ніхто з моїх рідних і близьких не підтримує і не розуміє мене, навіть діти. Мені 44 роки. І через три місяці в мене народиться дитинка. Я не заміжня, батько малюка – одружений чоловік, якого я покинула одразу, як дізналася про вагітність.

З батьком моїх двох дітей, сина і дочки, я розлучилася сім років тому. Наші відносини вичерпали себе, ми тільки не давали одне одному розвиватися, а разом вже не були щасливі.

Діти виросли, син навчається за кордоном, донька вийшла заміж хоч і рано, але в неї все добре. З дітками вони з чоловіком не поспішають, працюють і багато подорожують, насолоджуються життям.

Після розлучення мені залишилася квартира, а чоловікові машина. Звісно, мені знадобився якийсь час, щоб оговтатися, звикнути до нового статусу, зрозуміти, чого я хочу далі, яким шляхом іти. Та знаєте, скоро в мене відкрилося немов друге дихання, і я почала здійснювати свої досі ще не втілені мрії, робити те, на що раніше не вистачало часу.

Разом з подругою ми давно плекали одне бажання, і таки наважилися: відкрили маленьку тур-агенцію і почали організовувати тури вихідного дня по нашій дивовижній Україні. І справа пішла! Мабуть, тому що ми вклали в неї душу. Скільки всього ми самі і наші клієнти побачили за ці роки чудового в нашій країні!

І ось в одній з поїздок на Закарпаття я познайомилася з Мирославом. Такого зі мною навіть в юності не траплялося!.. Я зрозуміла, що до цього моя жіноча сутність була розкрита лише на половину, а тут я немов прокинулася, потяглася до неба й до сонечка, якими став для мене Мирослав, всім своїм єством…

Думаю, багато хто з жінок мене зрозуміє, але хтось, ясна справа, і осудить.

Але вже як є. Так, Мирослав був одруженим. Але мене, нас обох так підхопили почуття, що ми не могли собі того заборонити…

Я і зараз, коли ми вже не разом, продовжую КОХАТИ… Але тепер я всю свою любов подарую плоду нашої пристрасті, наших почуттів.

Я завагітніла. Але нічого не сказала Ярославові.

Справа в тому, що він від початку мені нічого не обіцяв, та я і не вимагала. З дружиною в них спільний бізнес, син вже виріс. Крім того, так сталося, що вони виховують рідного племінника-підлітка Мирослава, який лишився сиротою.

Сказати Мирославу про вагітність означало зруйнувати весь уклад його життя. Я на це не пішла, і як тільки дізналася, що в мені оселилося життя, припинила наші стосунки. Було дуже не легко, але я це зробила.

Про свій стан я повідомила дітям, бо вважаю, що від них неможливо таке утаїти. Та й навіщо? Я доросла, самодостатня жінка, сама відповідаю за свої рішення і вчинки.

Діти, на жать, не зраділи новині… Можливо, їх ставлення до цього зміниться з часом, буду сподіватися. Та якщо й ні – я сама з усім впораюся. Я хочу народити і виростити цю дитинку. Чи ви також вважаєте, що я не маю не це права?

Автор – Олена К.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!