Після такого я більше на зустрічі однокласників не хожу…

Я не люблю зустрічі однокласників і не розумію зовсім, навіщо проводять ці заходи. Чому запитаєте ви? Зараз поясню, розповім про єдину зустріч, на яку я пішов.

Пішов я на цю зустріч, відразу скажу, з інтересу. Вже дуже стало цікаво. Правда, спочатку я не розумів, навіщо всі ці чужі люди зібралися. Уже після я наздогнав. Виявилося, все досить просто.

Виявляється, приїхав однокласник з Канади, типу, крутий перець і всі справи. А зустрічався він, як з’ясувалося потім, після школи теж з однокласницею, прямо справа трохи до весілля не дійшло. Але щось не зрослося, всі справи, він потім швидко одружився і виїхав до Канади на ПМЖ. Минуло 15 років. Значить, приїхав він відвідати родичів, а заодно і поспілкувався з колишньою подругою, яка фактично і організувала все це свято.РЕКЛАМА

І ось стоїть цей, будемо називати його Вася, з камерою і всіх знімає, типу це для нього все тут зібралися. Майже пів вечора камеру з рук не випускав. Мовляв, назнімаю, приїду і всім покажу, як аборигени живуть і з ким довелося ділити парти, поки я не вибився в люди.

На чолі святкового столу (стіл був один довгий на 20 осіб в кафе) чомусь сів інший однокласник, назвемо його Петя, який, про боги, займав на той час посаду заступника начальника податкової поліції району або щось типу такого, вже не пам’ятаю . Петя весь вечір з поважним виглядом сидів на своєму місці, як ніби проводив нараду і до кінця вечора без ентузіазму роздавав свій номер телефону, хто просить.

Ще один дуже важливий перець, Вова, який став зав хірургією якого чи то госпіталю для ветеранів, почав говорити тост (тости говорили всі по черзі, але це був філософський трактат) про життя, і про те, як він з висоти свого досвіду стажування в одній європейській країні дивиться на взаємовідношення людей. Тут він згадав тих однокласників, яких дійсно немає в живих, а також назвав одного, який відсидів в місцях таких віддалених. На вигуки про те, що начебто ця людина жива здорова, він заперечив: ну, як би, все одно у нього життя важка, наче той вже лежить в комі і його можна спокійно зарахувати до світу мертвих.

Підійшли, пам’ятаю однокласниці, побалакавши зі мною і дізнавшись що я до сих пір не одружений, здивувалися і вирішили, що я невдаха. Одна чому до кінця вечора з незадоволеним виглядом мені все одне і теж тараторила: Чого це ти не одружишся? Тебе забув запитати, корова.

Взагальному, що можу сказати, свято лицемірства вдалося. Правда, це був хороший привід побухатu, але такі приводи я можу знайти і в більш цікавою для мене компанії.

Більше на зустрічі однокласників не ходжу.