Щоденник психологині на карантині: день 5 Не всі вдома. А повинні бути

Наша сильна зброя – гумор. Він не дає нам падати духом, де попало. Він продукує потроху радість і щастя.

Сподобався гуморний діалог з просторів Фейсбук-стрічки:

Вона: Коханий, приїдь до мене.

Він: Не можу, я на карантині.

Вона: Але моїх батьків немає вдома.

Він: А повинні, курва, бути.

20 березня 2020 року. Двійки і нулі. Ух ти. А ще сьогодні ух-ти- день. Бо всесвітній День щастя.

Начебто дивно звучить. У такий турбулентний час не до щастя начебто. Але як не дивно, але наш внутрішній стан формує стан навколишнього середовища. І ті, хто не відчуває щастя в собі, не може помічати його навколо.

А ще справжнє щастя характеризується безумовністю. Ми без будь-яких умов маємо відчувати щастя всередині. Тоді воно природне і тривале.

Воно продукує серотонін. Гормонів гарних нам зараз не зайве буде отримати.

Серйозним виразом обличчя, похмурими думками, страшними фантазіями про майбутнє можемо тільки підвищити кортизол, який знижує імунітет.

Та й, власне, заразу можна вбити лише заразою. Клин клином вибиває. На кожен вірус знайдеться ще “вірусніший” вірус. Радість і щастя має здатність заражати. Тільки конотація заразності відрізняється від коронавірусу..

А це ідея – хоча би ментально, а там, дивись, і фізично, подолаємо коронавірус вірусом щастя. Заразитися щастям я не проти.

Щасливіти – завдання на близьке майбутнє.

Попри все нещастя і глобальність коронавірусу в Італії. Італійці молодці – радіють, записують відео, підбадьорюють себе та інших, виходять на балкони грати музику для всього дому і співати пісень.

А ми ж, українці, з козаків будемо, вміли і танцювати, і співати. А може ще й уміємо.

Треба спробувати. До речі, тільки про це говорили з клієнтом – про його нову стратегію – пробувати, що він ще зможе. Працюємо наразі про нарощення внутрішньої сили, упевненості в собі. Крок за кроком, впевнено і спокійно.

Щоб його таке спробувати і собі? Піду попробую наварити борщу і вареників. Про козаків же згадала.

Щоб було і на сьогодні, і на завтра, і на потім…

Автор – Антоніна Агілова, психолог. Ексклюзивно для Оsoblyva.com.

Фото – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!