Сімейне життя тривало два роки. На народження внучки приїхали Сергієві батьки. І лише тоді дізналися, що їхній єдиний син – красень і розумник – одружився з розлученою жінкою, ще й з дитиною! З’ясувалося, син раніше про це не згадував. І радість від появи рідної внучки Оксанки в їхніх очах згасла. Батьки, а особливо мати, зробили все, щоб Сергій дуже скоро залишив сім’ю

Золотий ланцюжок, мов морська медуза, вислизнув із рук і упав на м’який килим. «Боже, та що це зі мною?!» – вголос вигукнула Марина. Повільно підняла ланцюжок і кілька хвилин мовчки дивилася в дзеркало. Звідти на неї споглядала струнка молода жінка з ледь помітною сивиною в густому чорному волоссі. А в очах, двох блакитних озерцях, виднілися втома і байдужість.

Їй лише 35. Чи «вже 35»? Як правильно казати? І як вимірювати прожиті роки і завдані долею pани?

…Марина росла дівчиною романтичною. З дитинства захоплювалася сміливістю і мужністю героїв Жюль Верна та Олександра Гріна. З юності знала напам’ять вірші Анни Ахматової та Белли Ахмадуліної. У музиці перевагу завжди віддавала класиці. Вірила в порядність і чесність, мріяла про чисте і вірне кохання.

ВАЛЕНТИН

І воно прийшло несподівано. Валентин разом з Мариною закінчував десятирічку. Вона навіть сьогодні пам’ятає той вівторок і той урок алгебри, коли скоріше відчула, ніж помітила захоплений погляд юнака. І одразу зрозуміла, що збентежив він її не на жарт. З того дня їхні стосунки стали значно більшими, ніж шкільна дружба. Разом готувалися до випускних іспитів, разом вечорами гуляли містом і мріяли, мріяли…

Школу закінчили успішно і обоє склали екзамени до одного інституту. Вона – на філологічний факультет, він – на фізико-математичний. А в жовтні одружилися. Одразу після зимової сесії Марина відчула, що зaвaгiтніла. Але Валентин, дізнавшись про майбутнє поповнення в родині, категорично заявив: «Пробач, ми повинні розлучитися. Зрозумій, мені треба думати про навчання, а не про пелюшки та повзунки».

Марина довго не могла отямитися від цих слів. «Ні, це все сон! Мій Валентин, який клявся у вірному коханні, не міг так вчинити. Він одумається і обов’язково повернеться», – твердила вона, втупившись поглядом у зачинені двері. Але чоловік не повертався. Мама вмовляла Марину зробити “правильний” крок, але та не погодилася.

Коли на світ з’явився Максимко, довелося взяти академвідпустку. Та вже наступного року жінка водила сина в дитсадок, а сама бігала на лекції.

СЕРГІЙ

З роками pана від розлучення загоїлася. Марина вже закінчувала інститут, почала вчителювати. У школі вона й пoзнайoмилася з Сергієм, який другий рік викладав там англійську мову. Ерудований, інтелігентний Сергій подобався багатьом, але його приваблювала Марина.

Їх сімейне життя тривало два роки. На народження внучки приїхали Сергієві батьки. І лише тоді дізналися, що їхній єдиний син – красень і розумник – одружився з розлученою жінкою, ще й з дитиною! З’ясувалося, в листах син про це не згадував. І радість від появи рідної внучки Оксанки в їхніх очах згасла. Батьки, а особливо мати, зробили все, щоб Сергій дуже скоро залишив сім’ю. Після розлучення з Мариною він звільнився з роботи і переїхав до іншого міста.

Так у двадцять п’ять років жінка залишилася в однокімнатній квартирі одна з двома дітьми. Увечері вчила уроки з Максимком, який пішов у перший клас, вночі «чергувала» біля ліжка Оксанки: дівчинка часто хвоpіла. Вранці збирала хлопчика до школи, вдень – прала, прасувала, прибирала і готувала обіди. Добре, що батьки жили поряд і допомагали. Та й колишні чоловіки зрідка надсилали грошові перекази.

ІВАН

З Іваном доля звела Марину, коли Максимко ходив уже до п’ятого класу. Перспективний бізнесмен був веселий і завзятий. Мав велику квартиру, нову іномарку, а ще… колишню дружину та двоє дітей. Останнє особливо не хвилювало Марину. «Адже я також була колись заміжня і дітей маю. Та хто помилок не робив?!» – заспокоювала вона себе.

Іван завжди приходив з подарунками і для неї, і для дітей. Сину та доньці він також подобався: не знавши батьківської уваги й любові, вони швидко звикли до нього. «Нарешті я спізнала справжнє жіноче щастя, нарешті я – кохана і жадана», – з такими думками Марина просиналася вранці й засинала ввечері.

Цілковитою несподіванкою для неї став дзвінок Івана: мовляв, більше не чекайте, бо я повертаюся до сім’ї.
І знову самотність… Марина пильно вдивляється в дзеркало, щоб знайти там риси тієї молоденької, наївної сімнадцятирічної дівчини, яка вірила в справжнє кохання і вірність. Чому ж тепер їх там уже нема?

Автор – Галина ШЕВЧЕНКО

За матеріалами – Українське Слово,

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!