– Так я тільки подумаю про закордон, як чоловік мене на наступний же день туди відвезе. А ти що з себе уявляєш? Босоніжки, он, третій рік носиш! Я, достовірно знаючи, що від чоловіка свого вона нехило погулює, візьми і ляпни відповідь. Каюсь – перегнула

Сестра мого чоловіка була заміжня за дуже забезпеченою людиною. Він її любив, на руках носив і заступався за дружину, варто було кому-небудь не так на неї подивитися. Кілька років тому у нас зі Стасом трапився конфлікт. Юля, сестра мого благовірного, перебрала. Ми з чоловіком тоді до них додому на шашлики їздили. Так ось, Юля почала мене піддьоргувати. І чоловік-то у неї краще, і будинок – повна чаша, і красуня вона писана, і дочка-то у неї розумна є, на відміну від страшної і бездітної мене.

– Так я тільки подумаю про закордон, як чоловік мене на наступний же день туди відвезе. А ти що з себе уявляєш? Босоніжки, он, третій рік носиш!

Я, достовірно знаючи, що від чоловіка свого вона нехило погулює, візьми і ляпни у відповідь: – Зате мої ноги, в трирічних босоніжках, які не розсуваються перед ким попало. Каюсь – перегнула. Але і прилетіло мені знатно – її чоловік не витримав подібної образи, взяв мене за патли і викинув геть з їхнього двору і закрив за мною двері.

Мій чоловік за цим спокійно спостерігав, неквапливо з усіма попрощався і тільки потім сів в машину, виїхав за ворота і посадив мене в машину, ще й відчитав при цьому, що я лізу не в свою справу.

– Вік мого взуття – теж нікого не стосується, це теж моя особиста справа. – огризнулася я і образилася на чоловіка, що не заступився. Спілкуватися в подальшому з Юлею і Стасом я відмовилася, запрошення в гості – ігнорувала. Якщо ми і бачилися, то тільки на обов’язкових сімейних святах.

Стас вибачився, визнав, що погарячкував, але і його попросив зрозуміти. А ось Юля знову заводила свою шарманку, про те, як добре вона живе, а ми з чоловіком – два нещасних ніщеброда. Вже не знаю, скільки б Юлине красиве життя при багатому чоловіку тривало б ще, але таємне стало явним – Стас про зради дружини дізнався. Можна було б сказати, що випадково, але це не зовсім так.

Завівся у Юлі і Стаса в будинку маленький зрадник. І це не їхня дочка. Юлина свекруха поїхала на місяць у санаторій, здоров’я поправити. А свою собаку, німецьку вівчарку, віддала синові. Фунт (кличка собаки) Стаса знав, внучку господині – теж. А ось Юлю розумний пес недолюблював. В черговий раз, коли Стас поїхав на переговори, Юля віддала доньку до своєї мами, а сама привела в будинок чоловіка.

Парочка була так зайнята, що не помітила, як Фунт стягнув чоловічі боксери. Напевно, вони потім дивувалися, куди міг подітися цей предмет чоловічого гардеробу. А варто було Стасу приїхати – Фунт тут як тут, з чужим предметом гардеробу в зубах. Юля почала відмазуватися, але Стас натиснув і його дружина зізналася в зраді. За що була негайно відправлена до мами.

Юля передчувала, як чудово вона буде жити, поділивши чималі статки чоловіка. А передбачувана сума аліментів на дитину – приводила Юлю в ще більший захват. Ось тільки Стас виявився не ликом шитий. Все рухоме і нерухоме майно було оформлено на його маму. І навіть своєю кампанією він керував за дорученням від мами. І дитини колишній дружині він не залишив.

Бабуся – кандидат наук, велика світла дитяча у величезному заміському будинку і забезпечений батько, здалися суду набагато кращими умовами для життя дитини, ніж однокімнатна квартира бабусі-пенсіонерки і безробітна мати. А Стас ще й на аліменти подав. Злопам’ятний чоловічок-то виявився.

Всі ці розгляди тривали близько півтора років. За цей час Юля, сподіваючись відсудити дочку разом з аліментами, влізла в борги. Зі Стасом ми спілкуємося, зрідка. Чоловік вирішив не втрачати зв’язок з племінницею. В першу ж зустріч Стас сказав, що дав би Юлі розлучення, якби вона просто попросила: – І будинок би їй віддав, і тачку, і дочку. І аліменти б платив. А вона … в моєму ж будинку.

Стаса я розумію. Чоловік, як не дивно, теж. Мабуть, чоловіча солідарність. А Юля нарешті знайшла роботу – вона тепер машини миє на автомийці. Через брак освіти і хоч трохи досвіду роботи, більше її нікуди не взяли. І тепер вона драїть машини, які раніше міняла кожні півроку, а закордони будуть Юлі тільки снитися.

Я не зловтішаюся, мені її щиро шкода. Сім’ю зруйнувала, живе в однокімнатній з мамою. І живеться їй там ой як не солодко – свекрусі моїй від щедрот колишнього зятя постійно перепадало: то шуба, то золотце, то ремонт, то пансіонат. Сьогодні з ранку до свекрухи заїжджали, порадувати, що я дитину чекаю. Коли йшли, Юля з роботи прийшла. Вона кинула заздрісний погляд на мої нові босоніжки і пішла спати. Адже завтра їй знову на добу, мити чужі красиві машини.