Такий поворот подій аж ніяк не входив у Тарасові плани. Йому було добре із вродливою й молодою Леською, але щоб одружитися та ще й завести дитину… Обіцяв побратися із дівчиною лише для того, щоб Леся була за кoханку й кухарку, годувала його курей та свиней, не більше! По спині пробіг холодок: «Не доведи Господи, наpодить, тоді не відкручуся, доведеться й справді одружуватися»

Тарас тримав сумку, а Леся зі сльозами на очах кидала до неї халат, тапочки, сорочку, а поклавши все необхідне:

— Може, залишимо нашого малюка? Ще не пізно передумати…

Такий поворот подій аж ніяк не входив у Тарасові плани. Йому було добре із вродливою й молодою Леською, але щоб одружитися та ще й завести дитину… Обіцяв побратися із дівчиною лише для того, щоб Леся була за кoханку й кухарку, годувала його курей та свиней, не більше! По спині пробіг холодок: «Не доведи Господи, наpодить, тоді не відкручуся, доведеться й справді одружуватися». Обійняв за плечі й притис до себе:

— Кілька днів тому ми спільно вирішили, що ти зробиш aбopт. Я з лiкарем домовився, оплатив наперед. Під нapкoзoм ти нічогісінько не відчуватимеш, того ж таки дня й додому повернешся, ніби й не було нічого. А потім будемо готуватися до майбутнього весілля, щоб воно пройшло гучно, із розмахом, як і годиться для людини мого статку й становища.

Порахував щось на пальцях й спробував зареготати, але глянувши на Лесю, стримався й лише пирснув:

— Це я уявив, як твій великорозумний татусь веде кохану донечку по червоній доріжці до мене. Більше двохсот гостей милуються нареченою у весільному платті з трьохметровим шлейфом й oгoленою спиною. А вона перевалюється, мов качка, несучи свого величезного живoта…

Леся аж похолола:

— Твоя правда, у весільне плаття до літа я не влізу… Мій татусь аж занадто правильний – коли дізнається, що я вaгiтна, то й до весілля не доживе. А може розпишемося тихенько, а батьків пізніше повідомимо? А як малюк наpoдиться, то вони зрадіють…

Тарас забігав по кімнаті:

— Ніяких «може»! Тільки почали на ноги ставати! Чотири інкубатори заклав, бройлери, мов із води йдуть, кролиці нарешті почали приплід давати — ось наша золота жила!

Відчинив дверці шафи:

— Якби не наші курочки й кролики, ти б не мала ні лисячої шубки, ні норкової шапочки, ні всього отого дорогого хламу, яким забита шафа. Дитини вона хоче! Хочеш сидіти вдома в заяложеному халаті чи красиво одягненою сидіти за кермом машини? Хочеш машину куплю?

Леся задумалася. Вона хотіла красиво одягатися й мати гроші, хотіла власну машину, а ще більше хотіла пишного весілля, щоб усі подруги та друзі заздрили. А відео про одруження можна було б закинути в Ютуб. Там його весь світ побачить!

…Через кілька годин дівчина лежала у пaлаті, відходячи від нapкозу. Тарас потурбувався про окрему палату, в якій був кондиціонер, телевізор, окремий санвузол, а на столі стояли свіжі фрукти й мінеральна вода. Але ні їсти, ні пити Лесі не хотілося. Й сама не пам’ятає, скільки часу лежала, втупившись у стелю, відчуваючи себе спустошеною й знекpoвленою, аж поки не зателефонував Тарас:

— Ти там жива? Не розлежуйся, бо треба яйця в інкубаторі перевернути, та двоє відер для курей намішати, ворушися, таксі для тебе уже викликав.

Мовчки звелася, повагом одяглася, дорога до Тарасового житла здалася вічністю. Вперше сприйняла цей великий будинок за пустку. Перевернула яйця, намішала курам, блукала по кімнатах:

— Ось тут мала бути дитяча. Із вікна красивий краєвид, чисте повітря. Тут би я поставила ліжечко, а тут — коробку з іграшками.

Торкнулася свого живoта:

— Моє маленьке, матуся тебе дуже любить і чекає.

Враз перелякано відсмикнула руки від живoта й розридалася:

— Господи, що ж це я наробила!

Грюкнули вхідні двері, повернувся Тарас:

— Уявляєш, наша ряба курка десь запропастилася. Ти часом не бачила?

За матеріалами – «Вісник Переяславщини», автор – Людмила Левченко.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook