У вівторок ми святкували день народження свекрухи. Батьки чоловіка знову завели розмову про квартиру. Вони хочуть нам допомогти з першим внеском. Але мій чоловік навіть слухати нічого не хоче, каже, що ми самі впораємося. Але я вважаю, що якщо батьки можуть і хочуть допомогти – нехай допоможуть

Життєві історії

У вівторок ми святкували день народження свекрухи. Батьки чоловіка знову завели розмову про квартиру. Вони хочуть нам допомогти з першим внеском. Але мій чоловік навіть слухати нічого не хоче, каже, що ми самі впораємося. Але я вважаю, що якщо батьки можуть і хочуть допомогти – нехай допоможуть

Надія і Юрій відразу після весілля почали жити на знімних квартирах. Питання з житлом для них зараз найважливіше. Самі вони купити собі квартиру ще не можуть. Батьки Надії мешкають в іншому місці, живуть скромно, в маленькій однокімнатній квартирі. А от батьки Юрія, хоч і живуть теж не багато, але мають якісь збереження, тому хочуть допомогти синові, вирішити проблему з житлом.

– У вівторок ми святкували день народження свекрухи, – розповідає тридцятирічна Надія. – Батьки знову завели розмову про квартиру. Мовляв, треба ж щось робити, давайте, ми будемо допомагати. Візьмемо свої збереження, гараж продамо, дивись, набереться на перший внесок. Але чоловік навіть слухати не став! Нічого, каже, нам не треба, ми впораємося самі. А як впораємося? П’ять років уже мотається по знімних квартирах, і ситуація не змінюється!

Надія і Юрій почали знімати житло з першого дня після весілля. За п’ять років переїжджали вже два рази. Спочатку не вжилися з неадекватною господинею, яка за відсутності орендарів приходила в квартиру зі своїм ключем і інспектувала шафи. Друга ж господиня раптово розлучилася з чоловіком і попросила звільнити житло протягом тижня.

Зараз вони живуть вже в третій за рахунком квартирі, і, по-хорошому, треба з’їжджати і звідти. Сусідка зверху, самотня бабуся, топить їх за рік вже третій або четвертий раз.

Все це дуже пригнічує Надію. Звичайно, вони з чоловіком дуже хочуть своє житло, і збирають гроші на перший внесок. Але гроші накопичуються якось дуже повільно. Постійні переїзди, та й сама орендна плата, б’ють по кишені, хоча вони і намагаються знайти житло дешевше. Нещодавно вони зрозуміли, що з такими темпами на своє житло вони назбирають ще не скоро.

Багато їх знайомих знімають роками у одних господарів і живуть прекрасно. А тут кожні півтора-два роки переїзд …

– Треба щось робити! – кожен раз зітхає свекруха, мати Юрія. – Давайте, ми будемо підключатися!

Але Юрій категорично проти участі батьків у вирішенні свого квартирного питання, відмовляється брати навіть в борг. Батьки – пенсіонери, зайвих грошей у них немає. Вони відкладають тільки тому, що живуть дуже скромно. Нікуди не ходять, нічого не купують, їдять майже виключно супи та каші, для них і апельсини в сезон – ласощі.

– Ну ось ким треба бути, щоб забрати у них накопичені з такою працею гроші? – зітхає Юрій.

– Але Оксана ж бере? – не втрималася Надія. – Бери з неї приклад, вона ніколи не відмовляється.

Оксана – старша сестра Юрія, ніколи не відмовлялася від допомоги батьків. Брала все, що давали – починаючи з картоплі, і закінчуючи грошима. Років п’ять тому Оксана з чоловіком добудували будинок, недавно купили машину. Надія точно знає, що у всіх витратах активну участь брали батьки.

– Оксані можна брати, вона жінка, а я все-таки мужик! – твердить своє Юрій. – Я маю заробити сам! Забирати у старих останні гроші – себе не поважати!

Надія хоче дитину, але народжувати, не маючи свого кутка, не наважується. Жінка вважає, що в такій ситуації, як у них, треба гордість і зарозумілість відкласти подалі, і скористатися допомогою батьків. Адже час іде, а проблема не вирішується. Батьки можуть і хочуть допомогти – нехай допоможуть.

– Ми ж коли станемо на ноги, віддамо твоїм батькам гроші, – вмовляла Надія чоловіка. Але той так і залишився при своїй думці – не личить дорослому чоловікові брати гроші у літніх людей.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.