Віра допомагати свекрусі не хоче, так і каже прямо: – Якщо мамі моїй щось треба, ми з чоловіком зробимо для неї все. А свекруха нехай і не сподівається, нехай згадає минуле

Віра допомагати свекрусі не хоче, так і каже прямо: – Якщо мамі моїй щось треба, ми з чоловіком зробимо для неї все. А свекруха нехай і не сподівається, нехай згадає минуле

– На сьогоднішній день я вже дуже добре знаю, що я допомагати своїй свекрусі в старості не збираюся. Нехай навіть не сподівається! – каже моя подруга Віра. – І вважаю, що у мене перед нею совість буде чиста. Я їй взагалі нічого не винна. Вона мені за 15 років не допомогла одного разу! Дитя жодного разу на руки моє не взяла. Все життя свекруха повторювала, що вона не зобов’язана нікому і нічим. Тепер я думаю, можливо вона має рацію – не зобов’язана. Тільки я теж тепер нічим їй не зобов’язана. Ось так! Ми були молоді і нам було важко, але після весілля свекруха від нас відмежувалася.Повідомляє ukrainians.today

У Віри двоє дітей, квартира, за яку виплатили кредит зовсім недавно, наполегливо багато років працюючи удвох з чоловіком. Віра впевнена, що їм вдалося виплатити кредит, лише дякуючи її мамі.

Син привів додому невістку. Вона мені дуже не сподобалася. Взялася вона помити посуд після обіду, мало того, що погано вимила, мені довелося перемивати, так ще й чашку розбила, стіл погано витерла. Я вирішила таки з’ясувати, хто така ця Ірина. Насамперед, поїхала в селище, звідки вона родом. Знайшла її будинок, який був дерев’яний і зовсім старий. Мама Ірини якраз замітала у дворі. Я підійшла до неї, і розповіла хто я. А потім відправила ці фотографії сину

Ні, мама не допомагала матеріально – вона просто взяла на себе двох їхніх дітей у віці двох і трьох років, і з ранку до ночі возиться з ними, тепер уже школярами, до сих пір: зустрічає, проводжає, водить на різні гуртки, годує, коли донька з зятем на роботі.

Віра ж з чоловіком всі ці роки мають можливість спокійно працювати і заробляти. А її свекруха весь цей час жила лише для себе.

Декілька раз Віра зверталася до свекрухи з проханням, коли мама хворіла і не могла посидіти з онуками. Але свекруха відмовила відразу, навіть не вислухавши. Сказала, що я своїх дітей вже виховала, ви своїх виховуйте самі. Після цього у Віри взагалі пропало бажання щось у неї просити. Після цього ні вона ні чоловік до свекрухи не зверталися.

– Мама виростила наших дітей! Звичайно, я їй вдячна! Якщо їй щось треба – ми з чоловіком зробимо для неї все. Та й діти наші теж! А ось свекруху я теж слухати не збираюся, чоловік мій теж каже, що ще подумає, перед тим, як допомагати мамі. Лише одного не можу зрозуміти, невже вона думає, що ніколи не буде старенькою, і їй не буде необхідна наша допомога. Адже любов і допомогу потрібно заслужити.

Я слухала свою подругу і мені було жаль її. Я розуміла, що вона має рацію, але ж не можу сказати, що вона чинить правильно, адже свекруха – мати її чоловіка, вона виростила його і дала йому все, що може дати мати.