З Вадимом ми зустрічалися довго. Та, несподівано, у липні мені почала дзвонити якась дівчина, вона сказала, щоб я залишила Вадима. Я була здивована. А потім вона запропонувала зустрітися. Вона розповіла мені усю правду, і я зрозуміла, що весілля не буде. Відтоді минуло вже 5 років, я зараз заміжня жінка, але не можу пробачити свого чоловіка, хоча розумію, що він не винен

Життєві історії

З Вадимом ми зустрічалися довго. Та, несподівано, у липні мені почала дзвонити якась дівчина, вона сказала, щоб я залишила Вадима. Я була здивована. А потім вона запропонувала зустрітися. Вона розповіла мені усю правду, і я зрозуміла, що весілля не буде. Відтоді минуло вже 5 років, я зараз заміжня жінка, але не можу пробачити свого чоловіка, хоча розумію, що він не винен

Він просто зайшов і сказав:

– Привіт!

Я стояла як укопана, дивилася на нього знизу вгору і нічого не могла відповісти. Я закохалася з першого погляду. Він був принцом на білому коні, моїм принцом. Він був високим, широкоплечий, і у нього була чарівна посмішка. Він запав мені у саму душу. Звали його Вадим, йому було 20 років. Всі наступні дні, я кожен день після школи приходила в те кафе в надії побачити його. Так ми з ним познайомилися.

Кожні вихідні він приходив в кафе, ми просто розмовляли, нам було дуже легко один з одним, а потім він проводжав мене додому. Я була на сьомому небі від щастя. Я закохалася до без тями. Ми почали зустрічатися. Я навіть не могла повірити в це. Він – найкрасивіший, а я – непримітна дівчинка. Все було як в казці. Всі свята ми проводили разом, він дарував мені квіти, подарунки, дуже красиво залицявся.

Так проходив місяць, потім другий. І ось наставав квітень, наближався мій день народження. Від цього дня я чекала багато. І я не помилилася. Він подарував мені золоту каблучку. Ні, він не запропонував вийти за нього, він просто подарував мені перстень і сказав, що завжди буде зі мною, що ніколи не кине. Так минуло ще кілька місяців.

Але потім я почала бачити щось недобре в його поведінці. Він перестав мені дзвонити, перестав відповідати на мої дзвінки, відмовлявся зустрічатися. Я була просто в розпачі, адже я не могла його втратити. І я вирішила з’ясувати, що ж сталося. Я приїхала до Вадима додому. Він був там. Я вирішила перевірити його і набрала його номер. Він відповів і сказав, що його немає вдома, а буквально через кілька хвилин відкрилися вхідні двері і ми зіткнулися віч-на-віч.

Я плакала. З його погляду я все зрозуміла. У мене як туман спав з очей. Переді мною стояв не мій принц, а зовсім чужий хлопець. Він мені сказав тільки одну фразу:

– Вибач, але між нами все скінчено, в мене з’явилася інша. Ми з тобою більше не будемо зустрічатися.

Що було далі я пам’ятаю смутно. Пам’ятаю, що я бігла через поле, плакала, падала, піднімалася і знову бігла. Я не могла повірити в те, що ми більше не разом. Як прийшла додому я не пам’ятаю.

Я зуміла взяти себе в руки. У червні був мій випускний, але Вадима там не було. У липні мені почала дзвонити його нова дівчина і сказала щоб я залишила Вадима. Але я не хотіла просто так відпускати його. Він був моїм. Ми з нею зустрілися. Переді мною стояла дівчина, вона була негарною, її звали Ірина. Вона мені розповіла, що вони познайомилися ще в березні і вже тоді почали зустрічатися. Тобто він паралельно зустрічався і зі мною, і з нею. Різниця була лише в тому, що вона знала про моє існування, а я про її – ні. Я слухала її і не вірила жодному слову. Точніше, я намагалася переконати себе, що все це не правда і вона просто хоче розлучити нас з Вадимом. Вона розповіла, що на мій день народження він був у неї, а потім приїхав до мене. Він після неї приїхав привітати мене і подарував мені каблучку. Я просто розвернулася і пішла. Я зрозуміла, що це кінець.

Через рік він мені подзвонив і запропонував зустрітися. Я звичайно ж пішла, адже кохаю його до цих пір. Він розповів мені, що вони розлучилися з Іриною. Вона його зрадила з іншим. Так само він сказав, що не розповів мені тоді про неї лише з однієї причини – він сильно мене кохав і боявся засмутити. Але краще б він сам мені все розповів, чим я сама все дізналася від неї. Він зізнався, що він кохав мене одну по справжньому. Я дивилася на нього і мені хотілося повірити, але я не змогла.

Минуло вже 5 років, а я до цих пір його кохаю. Він – моє перше кохання. У мене зараз є хлопець, ми разом вже три роки. Його теж звати Вадим, але той Вадим з минулого, не відпускає мене. Я не знаю що робити. Мій теперішній Вадим хоче одружитися зі мною, хоче дітей, але я цього чомусь не хочу. Дивлячись на нього, я згадую колишнього і від цього дуже злюся і на себе і на свого хлопця. Але ж він не винен. Він дуже мене кохає. І батьки мої прийняли його. До речі, це перший хлопець, кого прийняв мій батько в нашу сім’ю. Але мені чогось не вистачає. Навіть не знаю, що робити.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.