– А чому ти до нас не хочеш йти?- запитав дідусь свого онука. – Тому що у вас брудно – відповів йому малюк, якого дід, сьогодні забрав з дитячого садка

– А чому ти до нас не хочеш йти? – запитав дідусь свого онука.

– Тому що у вас брудно – відповів йому малюк, якого дід, сьогодні забрав з дитячого садка.

– І коли це у нас брудно було, завжди ідеальна чистота і порядок? -здивовано відповів йому немолодий чоловік.

– Ні, у вас брудно – наполегливо повторив хлопчик, ще більше кинувши в ступор, свого і без того вразливого родича. І для нього, це були ще не всі неприємні емоції, що промайнули над ним в той день. Увечері з кpиками і веpеском в квартиру бабусі і дідуся Антона заявилася з роботи його мама, Наталія.

– Хто вам дозволив забирати його з садка, я сама його забираю, це моя дитина – кpичала вона на нeщасних людей похилого віку. У цей момент дядькові Валерію стало зрозуміло, хто втовкмачив дитині, що в їх з дружиною квартирі, де завжди ідеальна чистота раптом виявляється, брудно. І за що вона нас так нeнавидить, – подумалося тоді, Поліні Віталіївні, бабусі Антона. Ну хай з сином нашим вона розлучається, але ми ж тут до чого, і дитина?

– Ще раз заберете сина з дитячого садка без мого дозволу, я в пoліцію заявлю – гаркнула навiжена матуся, після чого, схопивши наспіх одягненого, хлопчика в оберемок, голосно грюкнули дверима.

Але ж дід спеціально відмовився від роботи, звідки звільнився три роки тому і куди його недавно знову покликали. Спеціально, щоб можна було приділяти час онукові. А тепер це розлучення, і невістка яка забороняє бачитися з маленькою копією їх сина.

Через тиждень дядько Валерій не знаходив собі місця, подзвонив на колишню роботу. Сил сидіти вдома і варитися у власних думках більше не було. Може хоч робота відверне його від переживань-сподівався чоловік. Але, як виявилося, місце яке йому пропонували вже зайняв інший чоловік. Ось так і залишився мій сусід дядько Валерій і без роботи, і без можливості бачити онука.

Що з ним тепер буде? Чому розлучаються діти, а страждають від цього бабусі і дідусі? – з сумом подумав я, дивлячись на пенсіонера, що сидить на лавці. Він відчужено дивився кудись в далечінь, в сторону дитячого садка, де він кожен день забирав онука.

За матеріалами.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!