Чоловік остовпів, побачивши її, шикарно вдягнуту, з макіяжем і зачіскою, у дверях. Мовчки забрав пальто і поплентався у кімнату. Наступного ранку йому довелось жити в новій реальності

Закохана жінка часто не помічає недоліків свого обожнюваного чоловіка. Іноді це триває роками, поки одного разу вона не захоче стати по-справжньому коханою і шанованою в сім’ї. І тоді жінка здатна на багато що – змінити своє життя і світ навколо себе.

За матеріалами – На Волне.

Раба любові

Віка підбігла до телефону, рвонула трубку, віддихалась. На тому кінці почула байдуже-холодний голос чоловіка: «Я після роботи до кума заїду. Посидимо там, ну, свято відзначимо». Пролунали протяжні гудки – навіть відповіді не дочекався. Втім, її думка вже давно Сергія не цікавила. І вона знала це, відчувала, але все на щось ще сподівалася в таємниці.

Її Сергій завжди був красенем – не рівня їй. Сіренька мишка, але добра і порядна. Вона закохалася без пам’яті, а він лише користувався цим. Прив’язав її до себе міцно, зробив своєю рабинею. Спочатку в інституті за нього всі роботи писала, потім в родині всі турботи взяла на себе. І дітей, і будинок, і роботу – з усім справлялася. І була при цьому одна.

Заради кого старалась

Напередодні головного чоловічого свята 23 лютого Віка оббігала всі магазини. Збилася з ніг, щоб вибрати найкращий подарунок – флакон його улюбленого одеколону. Сергій себе пестив і плекав, купував тільки дорогі парфуми, не терпів ширвжитку ні в одязі, ні в інших речах. Дружина ніколи не картала його за це, хоч і йшли часом на подарунки останні гроші.

Ось і цього разу приготувала подарунок, накрила стіл, чекала до вечері. Але Сергій не удостоїв дружину увагою – поїхав до кума. Вона підозрювала, що так буде, але до останнього сподівалася на щось. Мигцем глянула в дзеркало – досить ще нічого, фігура відмінна, але волосся недоглянуте, нуль косметики, вигляд якийсь втомлений, замучений. І заради чого все це? І що попереду?

Солодка помста

Стрімко вбігла вона в перукарню, дівчинка за стійкою навіть відсахнулася. Сіла в крісло, віддихалась. Нарешті вона зробить щось для себе, як хочеться їй, а не чоловікові. І нехай буде, що буде. Вона ще не настільки стара, щоб ховати себе завчасно. Невже вона не гідна поваги і щастя?

Вдома Віка одягнулася, нанесла макіяж. З того боку дзеркала на неї дивилася зовсім інша жінка – впевнена в собі, приваблива, сильна духом. Стільки років вона була рабою свого почуття, нічого не отримуючи взамін. Тепер її черга вести за собою, керувати ситуацією, бути господинею своєї долі. Діти виросли, стали самі по собі. Тепер вона може зайнятися собою і насолодитися свободою.

Віка подзвонила в двері кума, відкрили не відразу. На порозі застиг в ступорі здивований родич, за його спиною з дурною посмішкою на обличчі стояв її Сергій. Вони ледь впізнали Віку. Та ж з невимушеною посмішкою увійшла, привіталася, стала знімати пальто. Кум підскочив, допоміг жінці роздягнутися, став лепетати щось про безлад. Віка раділа. Вона бачила, як здивувалися чоловіки, яку владу вона здобула над ними, як їй вдалося їх провчити. Вона трималася з видом королеви, і всі навколо покірно прийняли роль її свити.

Вранці вона вже не поспішала підхоплюватися з ліжка раніше чоловіка і бігти готувати сніданок. Солодко потягнувшись, вона повернулася до Сергія і промуркотала: «Милий, ти ще не зварив каву?» Той підхопився і побіг на кухню. Його королева вимагала тепер зовсім іншого підходу. Віка ж подумала, скільки часу вона упустила, бо не поважала себе до цих пір! Полюбивши себе, вона змусила і чоловіка ставитися до себе як до найкрасивішої, коханої жінки. І така роль їй подобалася куди більше.