Ціни на продукти вищі, ніж в Україні. Проте і якість краща. Але найбільше Анну шoкують податки. Наприклад, деякі бізнесмени повинні платити 70% від прибутку. Іноді вигідніше працювати на когось: українка про життя в Італії

27-річна Анна Гончаренко родом з Харкова. За освітою — режисер естради й масових свят, працювала танцівницею, маркетологом шоу програм, організатором свят, ведучою. Ось уже кілька років вона живе в італійському місті Асті, регіоні П’ємонт. Складає індивідуальні маршрути, проводить гастро-тури і екскурсії в форматі “прогулянка з місцевим жителем”. Зараз будує разом з чоловіком апартаменти для туристів, пише Gazeta.ua.

“Країну для переїзду не вибирала. Я зазвичай кажу, що, якби я тут не жила, я б тут не жила. Італія мені ніколи не подобалася. Моя історія приїзду в Італію — справжній посібник про те “як робити не треба “, — зазначає Gazeta.ua Анна, — Одного разу я вирішила змінити атмосферу і поїхала працювати до Італії в нiчний клyб. Там і пoзнайoмилася з майбутнім чоловіком. Коли закінчилася віза, він і запропонував мені залишитися”.

Розповідає, що ніколи не мріяла вийти заміж за італійця і переїхати в іншу країну. Весілля грати теж спочатку не хотіли, планували тільки розписатися. Але в підсумку святкувати прилетіли батьки Анни, подруги з різних куточків світу — від Дубая до Шпіцбергену. Подію фотографували фотографи з України, був український коровай разом з рушниками.

“В Італії не заморочуються з приводу традицій, весілля дуже нудні. Наше ж стало моїм найкращим проектом: сама робила запрошення, малювала ескізи торта, сукні, готувала декорації та подарунки гостям. Італійська свекруха з ентузіазмом допомагала, — згадує Анна, — Наші мами дуже здружилися за час весілля, хоча був мовний бар’єр. Через весільний форс-мажор залишила їх одних і це не виявилося кaтaстpофою. Буквально через кілька годин, на вечері, моя свекруха вимагала місця поруч з моєю мамою “Таня! Де моя Таня? Ми повинні з нею говорити! “. Напевно, інтуїтивно знайшли спільну мову. Досі один одному привіти передають”

Чоловік Анни був розлучений і мав 10-річного сина, який живе зі своєю мамою. Дівчині довелося освоювати роль мачухи. Розповідає, що було не просто, але змогла “підкорити серце через шлyнок”. Хлопчик обожнює сирники, які готує Анна. А чоловік оцінив смак українського борщу, буженини, плову, гречки з м’ясом і підливою, картоплі з салом. З української кухні не готує тільки холодець, це для неї “занадто”.

“Син чоловіка недавно приходить зі школи й читав мені твір” Коли я виросту, я відкрию ресторан “Blins”. Це моя мрія, бо млинці — це моя найулюбленіша страва у світі! Мені її готує дружина мого тата, вона з України “. Було дуже приємне це визнання, — розповідає Анна, — В Італії люблять смачно поїсти. Але з італійцем про їжу не варто сперечатися. Про приготування страв, вони завжди матимуть рацію”.

Анна з чоловіком живуть у квартирі над російським магазином. Там можна купити бородинський хліб, сир зі сметаною, насіння, свіжі огірки з пухирцями (в Італії вони величезні, гладкі та позбавлені смаку). Пuво чоловік дівчини собі купує саме там — ближче йти та подобається смак.

“В Італії все настільки повільно, що навіть не дратує вже. Спосіб життя в словах ” Все Piano- piano”. “Piano” – це не від слова “π’яниця”, це “повільно”. Не потрібно хвилюватися, поспішати, адже життя одне, — зазначає Анна, — Подивіться на бабусь в білих колготках і перлах, які летять від перукаря з ідеальними зачісками і йдуть пити капучіно з подругою всупереч всім правилам — після обіду”.

Анна розповідає, що італійці на Півночі та Півдні країни дуже відрізняються. Вони можуть просто не розуміти один одного через різний діалект. І люди відрізняються менталітетом, чим південніше, тим темпераментніші і відкритіші.

“Якщо в Італії їдять багато, то на Півдні Італії — удвічі більше! Я жaхливо багато їм. І всупереч цьому я скинула 15 кг. Італія сильно змінила мене. Іноді здається, що я настільки адаптувалася зараз, що можу зійти за місцеву, — розповідає Анна, — Не пила вuно до Італії, мені воно було кислим. Але одного разу один італієць мені сказав: “Не смачний тільки перший ковток” і правда. Зараз вuно п’ю майже кожен день, по кілька келихів. У мене і з Італією любов з другого ковтка”.

Ціни на продукти вищі, ніж в Україні. Проте і якість краща. Але найбільше Анну шoкують податки. Наприклад, деякі бізнесмени повинні платити 70% від прибутку. Іноді вигідніше працювати на когось.

“У мене не було рожевих окулярів ні до, ні після приїзду в країну, а тим більше — немає їх зараз. Я реаліст. Коли ти приїжджий завжди залишається відчуття, що ти чужий тут. Навіть якщо будеш знати мову, приймати звички, режими, все одно ніколи не станеш “місцевим”, — зазначає Анна, — Але і на батьківщині ти вже не зовсім свій. Я це відчуваю кожен раз коли повертаюся до Харкова — там моя родина, мої друзі, мої спогади. Мені не вистачає перш за все, але в Італії вже є чоловік, сім’я, будинок, бізнес, моє життя”.

Сьогодні Анна веде свій блог про життя в Італії в instagram під ім’ям anna_asti.italia, проводить екскурсії по місту в форматі “прогулянка з місцевим жителем”, гастро-тури по найкращих місцях, невідомим туристам. Разом з чоловіком будують апартаменти для туристів. Але їй не подобається холодна формальність, тому називає їх “будинок для гостей” і запрошує всіх охочих.

“Раніше мої друзі ставали туристами, а тепер мої туристи стають друзями”, – зазначає Анна.

За матеріалами – Gazeta.ua.

Фото – Gazeta.ua.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook